Ваше життя докорінно зміниться завдяки цій 5-хвилинній звичці: що радять медики

Навіть мінімальні корекції щоденного способу життя можуть мати відчутний вплив на довголіття. Дослідники стверджують: якщо щодня приділяти лише п’ять додаткових хвилин руховій активності та скоротити час сидіння приблизно на пів години, це вже здатне позитивно позначитися на тривалості життя. Таких висновків дійшли автори великого міжнародного дослідження за участю понад 135 тисяч людей із Великої Британії, США, Норвегії та Швеції. Про результати роботи повідомило видання The Guardian.

Фото: з відкритих джерел

Вчені з Норвезької школи спортивних наук встановили, що навіть нетривала фізична активність помірної інтенсивності — зокрема швидка ходьба — упродовж п’яти хвилин на день може знизити загальний ризик передчасної смерті приблизно на 10%. Водночас зменшення сидячого часу на 30 хвилин асоціюється зі зниженням цього ризику ще на 7%.

Найбільшу користь від таких змін отримують люди з найнижчим рівнем активності. Саме для них додавання кількох хвилин руху впродовж дня може мати найбільш відчутний ефект. Дослідники зауважують, що ці дані не слід сприймати як індивідуальні рекомендації, проте вони наочно демонструють, який потенціал мають навіть невеликі зміни для здоров’я населення загалом.

Професор Оксфордського університету Ейден Догерті, який не брав участі у дослідженні, назвав отримані результати важливим кроком уперед. Його позицію підтримав і науковець Університету Брунеля в Лондоні Деніел Бейлі, зазначивши, що п’ять хвилин додаткової активності — цілком реалістична ціль навіть для малорухливих людей. До помірної активності він відносить швидку ходьбу, домашні справи або роботу на присадибній ділянці.

Як вже писали "Коментарі", латеральна парафаціальна зона — це скупчення нервових клітин у стовбурі мозку, яке відповідає за несвідомі процеси в організмі. Саме вона бере участь у регуляції дихання, роботи серця та травної системи. Активність цієї ділянки зростає під час фізичного навантаження, сміху або кашлю. Проте нещодавно науковці з Нової Зеландії з’ясували, що її роль значно ширша, ніж вважалося раніше.