Психіатр надав чітку відповідь: чи виліковується жіночий алкоголізм

Психіатр-нарколог Максим Хоптинець розповів про масштаби алкогольної залежності в Україні та пояснив, чому алкоголізм — це не прояв слабкості, а хронічне невиліковне захворювання, яке потребує тривалого психотерапевтичного супроводу.

Все про алкоголізм від психіатра-нарколога

За словами фахівця, українське суспільство має високу схильність до вживання алкоголю, тому більшість його пацієнтів — саме люди з алкогольної залежністю, серед яких як чоловіки, так і жінки. Найпоширеніше питання, яке він чує від пацієнтів: чи правда, що жіночий алкоголізм невиліковний.

"Так, це правда — але так само, як і чоловічий. Усі залежності є хронічними й невиліковними. Період, коли людина не вживає, — це лише ремісія. Зрив може статися будь-коли", — зазначає лікар.

Хоптинець пояснює, що шлях до усвідомлення проблеми в людей із залежністю зазвичай починається після серйозних наслідків, коли алкоголь уже призводить до соціальних чи сімейних конфліктів.

"До лікаря найчастіше звертаються тоді, коли вже “натворили щось таке”, що без допомоги не обійтися", — каже психіатр.

За його словами, залежність — це не про слабкість характеру, а про внутрішню потребу щось замістити. Тому лікування має включати психотерапію, спрямовану на пошук причин цієї потреби.

Фахівець наголошує, що алкоголь змінює особистість — люди стають емоційно нестійкими, схильними до маніпуляцій, можуть легко переходити від крику до сліз. Це не пов’язано зі знаком зодіаку чи темпераментом, а є прямим наслідком впливу алкоголю на нервову систему.

Хоптинець також розвіює популярний міф про “користь келиха вина”:

"Не існує безпечної дози алкоголю. Келих вина для сну чи розслаблення — це лише самообман. Шкоди від нього більше, ніж користі."

Він зазначає, що в окремих народів, зокрема в італійців, генетично виробляється більше ферменту, який розщеплює алкоголь, тому вживання вина в їхній культурі має інші біологічні наслідки, ніж у більшості українців.

Лікар додає, що залежні люди часто схильні до самообману, можуть вводити в оману себе й близьких, а поняття “контрольованого вживання” — ілюзія.

"Трудоголіки чи фанатичні спортсмени — це часто ті ж самі залежні люди, які просто змінили джерело дофаміну. Вони замінили алкоголь чи інші речовини на роботу або фізичне навантаження, але механізм залишився тим самим."

Таким чином, фахівець підкреслює: будь-яка залежність — це не слабкість, а сигнал про внутрішню порожнечу, яку людина намагається заповнити. І шлях до одужання починається лише тоді, коли з’являється готовність чесно подивитися всередину себе.