Жування призводить до шокуючого ефекту: це відкриття медиків вразть кожного
Жування впливає на роботу мозку, активуючи зони, що відповідають за рух, концентрацію та стрес-менеджмент
Ця практика існує вже щонайменше 8000 років. У Скандинавії люди жували березову смолу, щоб зробити її більш м’якою та використовувати як клей для інструментів. Інші давні цивілізації, зокрема греки, корінні американці та майя, також споживали деревну смолу – іноді для задоволення, іноді для заспокійливого ефекту.
Наприкінці XIX та на початку XX століття Вільям Ріглі-молодший популяризував жувальну гумку, перетворивши її з екзотичної забавки на масовий продукт. Його рекламні кампанії позиціонували жуйку як засіб для зняття нервового напруження, приглушення голоду та підвищення концентрації.
У 1940-х роках дослідження підтвердили, що жування дійсно знижує напруженість, але механізми цього ефекту залишалися невідомими. Сучасні вчені лише тепер починають пояснювати біологічні причини цих спостережень.
Огляд 2025 року від польських дослідників зі Щецинського університету аналізував понад три десятиліття нейровізуалізаційних досліджень. За допомогою МРТ, ЕЕГ та інфрачервоної спектроскопії вони встановили, що жування активує не лише моторні та сенсорні зони мозку, необхідні для рухів рота, а й області, відповідальні за увагу, пильність та регуляцію стресу.
В експериментах люди, які жували гумку під час завдань із помірним стресом – наприклад, публічних виступів або розв’язання обчислювальних завдань – повідомляли про менший рівень тривожності порівняно з тими, хто не жував. Однак ефект не проявлявся у більш екстремальних ситуаціях, таких як передопераційні стреси, і не покращував запам’ятовування складної інформації.
Дослідники підкреслюють, що хоча позитивний ефект зазвичай короткочасний, жувальна гумка справді може модулювати мозкову активність, виходячи за межі простої координації рухів рота. Прямий зв’язок між нейронними змінами та поведінковими результатами поки що залишається складним для підтвердження.
Портал "Коментарі" вже писав, що підвищений артеріальний тиск, відомий як гіпертонія, є однією з головних причин розвитку серцево-судинних ускладнень. За відсутності належного контролю він може призводити до інсультів, інфарктів та інших небезпечних станів. Особливість гіпертонії полягає в тому, що вона часто протікає без виражених симптомів, тому її нерідко називають "тихим убивцею". Водночас спосіб життя, зокрема харчування, відіграє ключову роль у регулюванні показників тиску.